Що таке СДВГ у дітей: симптоми, діагностика і коли звертатися до лікаря
Що таке СДВГ
Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДВГ) — це нейропсихіатричний розлад розвитку, який найчастіше проявляється у дитячому віці. Дитина з цим синдромом має труднощі з концентрацією уваги, надмірну активність і імпульсивність, що впливають на навчання, спілкування та повсякденне життя.
Важливо розуміти, що СДВГ — не «погана поведінка» і не «виховання з помилками». Це особливість розвитку нервової системи, яка потребує уваги та правильного підходу.
Основні симптоми СДВГ
Симптоми СДВГ можна умовно поділити на три групи:
1. Дефіцит уваги
дитині важко зосередитися на завданні;
швидко відволікається на сторонні звуки чи події;
часто втрачає речі, забуває інструкції;
уникає завдань, які вимагають довгої концентрації (читання, письмова робота).
2. Гіперактивність
постійно рухається, навіть коли треба сидіти спокійно;
крутиться на стільці, бігає, стрибає у невідповідних ситуаціях;
говорить занадто багато, часто перебиває;
створюється враження, що дитина «заряджена енергією».
3. Імпульсивність
відповідає, не дослухавши питання;
не чекає своєї черги в іграх або розмові;
робить вчинки, не думаючи про наслідки;
може ризикувати, не оцінюючи небезпеку.
Важливо: окремі прояви цих симптомів зустрічаються у багатьох дітей. Діагноз «СДВГ» можна ставити лише тоді, коли симптоми виражені сильно, з’являються у різних сферах життя (в школі, вдома, серед однолітків) і тривають не менше ніж 6 місяців.
Коли варто звернутися до лікаря
Батькам слід проконсультуватися зі спеціалістом, якщо:
дитині важко навчатися через неуважність;
поведінка викликає проблеми у спілкуванні з дітьми або вчителями;
постійна гіперактивність заважає звичайному життю;
ви відчуваєте, що не справляєтеся самостійно.
Чим раніше буде проведена діагностика, тим легше допомогти дитині адаптуватися і навчитися керувати своїми особливостями.
До якого лікаря звертатися
Перший крок — відвідати педіатра. Він може оцінити загальний стан здоров’я дитини і направити до відповідних спеціалістів.
Надалі можуть знадобитися консультації:
дитячого невролога — щоб виключити органічні проблеми нервової системи;
дитячого психіатра — саме він може офіційно встановити діагноз «СДВГ»;
психолога або психотерапевта — для корекції поведінки, розвитку навичок самоконтролю, допомоги батькам у вихованні.
Іноді застосовується комплексний підхід: медикаментозна терапія + психотерапія + педагогічна підтримка.
Як допомогти дитині з СДВГ
Навіть без медикаментів можна значно полегшити життя дитини:
встановлюйте чіткий розпорядок дня;
використовуйте короткі інструкції та візуальні підказки;
розбивайте завдання на маленькі кроки;
заохочуйте дитину за успіхи, а не лише зауважуйте помилки;
співпрацюйте зі школою, щоб учителі теж враховували особливості дитини.
Висновок
СДВГ — це не вирок і не «проблемна дитина». Це особливість розвитку, яка потребує розуміння, підтримки та, у разі необхідності, допомоги фахівців. Чим раніше батьки звернуться до лікаря, тим легше буде дитині навчитися керувати своїми емоціями й поведінкою, розкрити здібності та комфортно жити в колективі.
Админ
